1. Намагаєтесь якомога рідше вживати слово «НІ». Говоріть тільки тоді, коли це дійсно необхідно (дитина схопила ніж, підійшла на прогулянці до відкритого каналізаційного люка), тобто коли це щось таке, що може зашкодити здоров’ю її або оточуючих її людей.

Коли Ви багато чого дозволяєте робити, дитина менше разів вступає в протест (адже пізнавати світ – це одна з її основних потреб), а отже і більшості істерик можна уникнути.  «Ні» повинно бути мало, але воно бути повинно!!! Потрібно завжди пам’ятати, що відмовляти дитині в чомусь – цілком нормально. Як і те, що дитина може обурюватися через це. Але якщо вже Ви дитину в чомусь обмежуєте і вона починає висловлювати яскравий протест, важливо не поступатися,оскільки така манера поведінки може закріпитися – як тільки дитина зрозуміє, що так вона зможе домагатися того, що хоче, це буде ведучий механізм взаємодії з вами, а надалі і з оточуючими в дорослому житті.

2. Якщо бачите що пахне «смаженим» – спробуйте підключити почуття гумору. І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад, стояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Чи позмагатися, хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки Вас занесе Ваша ж фантазія!

3. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте, що поганий настрій “не за горами” – залучіть її до підготовки – нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

4. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо, вона вчинила який-небуть негарний, з Вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не “ти поганий”, а “ти вчинив не правильно”.

5. Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бути або вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.

6. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо в кризові періодидитина потребує стабільності як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо Ви бачите, що дитина «губиться» в різноманітних варіантах, не знає чого хоче, не може визначитись – зробіть вибір замість неї, навіть, якщо вона противиться, насправді вона цього потребує.

7. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція всіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.

8. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена вперше, то краще проігнорувати, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.

9. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть, якщо вони здаються Вам безглуздими і неправильними. Для перемикання уваги малюка потрібний певний час.

10. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Слідкуйте за тим, як дитина справляється з новим для себе завданням, адже на перших порах не завжди вона зможе зробити це самостійно (запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок). У таких випадках потрібно зробити це разом з нею (ОБОВ’ЯЗКОВО спитавши чи треба їй допомога – це вже розуміють 1,5 річні діти), щоб вона перевірила свої сили і повірила в них.

11. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо в кризові періоди), оскільки нестабільність може запустити істерику!

12. Для дитини дуже важливо, щоб її почули. Часто звичайне проговорення батьками того, що хоче дитина (наприклад, “Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”) зводить нанівець внутрішнє напруження. Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.

Анна Луньова
Дитячий практичний психолог

Спробуйте замінити звичні зауваження дитині, які використовуєте регулярно, новими словами, і зміниться все – інтонація, ваш настрій, а головне, реакція дитини! Спробуйте – це працює!

• Замість роздратованого: “Пішли швидше, скільки тебе чекати!” Скомандувати: “На старт, увага … руш! Побігли! “
• Замість загрозливого: “Їж, інакше не отримаєш десерт” порадувати: “Після того як зникне ця крихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачненьке”.
• Замість грубого: “Прибери за собою” вимовити мрійливим голосом: “От якби ти був чарівником і зміг би начарувати порядок на столі …”
• Замість розсердженого: “Не заважай!” Сказати: “Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято”.
• Замість незадоволеного: “Не вередуй, піратська футболка в пранні, одягай ту, яка є” примирити з неприємністю: “Дивись-но, а ось родичка твоєї піратської футболки. Давай її одягнемо!”
• Замість риторичного: “Ляжеш ти, нарешті, спати?!” Поцікавитися: “Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?”
• Замість злого: “По попі захотів?” Випустити пар: “Цікаво, кому це я зараз вуха відірву і шию намилю?”
• Замість безсилого: “Щоб я ніяких “не хочу” не чула!” Несподівано закричати: “Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!”
• Замість нудного: “Скільки разів повторювати!” Сказати таємничим шепотом: “Раз-два-три, передаю секретну інформацію … Повторіть, як чутно”.
• Замість менторського: “Руки помив?” Запропонувати: “Давай поспорим, що вода з твоїх рук потече чорна?”

  ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРОЕКТИВНОЇ МЕТОДИКИ “НЕІСНУЮЧА ТВАРИНА”

Деліквентна поведінка

Форми корекційної роботи з дітьми девіантної поведінки та рекомендації щодо її подолання

Форми корекційної роботи з дітьми девіантної поведінки та рекомендації щодо її подолання

Щоб обрати метод або методику впливу на дитину з асоціальною поведінкою, необхідно провести діагностичну роботу щодо виявлення її причин.

Орієнтовні напрямками діагностики, які можна використовувати окремо, або в комплексі. Для цього можна використовувати такі методики:

ü     діагностичні матеріали, які використовуються в експерименті В Киричука;

ü     проективна методика ТАТ, Люшер, Розенцвейг;

ü     методика вивчення рівня пізнавальної активності,

ü     вивчення мотиваційної спрямованості;

ü     виявлення типу темпераменту дитини за методикою Айзенка,

ü     обстеження рівня суб’єктивного контролю,

ü     визначення рівня інтелектуального розвитку за Равеном, Кетелом, ШТРР, Амтхауером або Векслером.

У співбесіді із батьками, вчителями та самою дитиною потрібно зібрати якнайбільше інформації про:

ü     її захоплення в позаурочний час,

ü     референтну групу з якою дитина спілкується;

ü     захворювання, які перенесла дитина.

Зібрана інформація повинна допомогти виявити причини девіантної поведінки дитини.

Пам’ятайте! Проведення діагностичних досліджень накладає на класного керівника обов’язок дотримання строгої конфіденційності.

Форми корекційної роботи з дітьми девіантної поведінки:

ü     індивідуальні: ігротерапія, робота з малюнками, корекція через творчість дитини, індивідуальні бесіди з дитиною;

ü     групові: тренінги в межах програм «Рівний-рівному», «Діалог»; рольові ігри та вправи на зменшення агресивності, тривожності, гіперактивності; проведення виховних годин в формі тренінгу за сценаріями, які пропонуються програмою «Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учня»; організація спільних позаурочних заходів з батьками (турпоходи, відвідування музеїв, вечори поезії, спортивні змагання, КВК тощо)

Рекомендації класному керівнику

1.     Вплив на дитину без роботи з виявлення причин буде ситуативний, його ефективність низька.

2.     За ряду причин необхідно впливати не на девіантного учня, а на його оточення (батьків, осіб які їх замінюють та інших родичів або друзів).

3.     У плануванні виховної роботи з класом класному керівнику необхідно продумати індивідуальну, групову або колективну діяльність.

4.     З метою залучення девіантного учня до організації та проведення творчих заходів, спортивно-змагальної, громадської або соціально-корисної діяльності необхідно спланувати корекційно-виховний процес через групові форми роботи з іншими учнями (обов’язково беручи до уваги результати попередньої діагностики) Завдяки такої діяльності в проблемного учня буде можливість самоствердитися та завоювати авторитет однолітків соціально-прийнятними засобами.

5.     Важливо огородити девіантного учня від деструктивного впливу або максимально його послабити.

6.     Причиною асоціальної поведінки може бути складне фізичне або психічне порушення. В цьому випадку необхідно звернутися до батьків учнів з пропозицією обстеження або лікування (навчання) у спеціалізованих установах.

Шпаргалка для дорослих або правила роботи з агресивними дітьми

1.     Бути уважним  до потреб дитини.

2.     Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3.     Бути послідовним в покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4.     Покарання не повинні принижувати дитину.

5.     Навчати прийнятним способам виразу гніву.

6.     Давати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після психотравмуючої події.

7.     Навчати дитину розпізнавати власний емоційний стан і стан оточуючих людей.

8.     Розвивати у дитини здатність до емпатії.

9.     Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10. Відпрацьовувати навик реагування в конфліктних  ситуаціях.

11. Учити малюка брати відповідальність на себе.

Шпаргалка для дорослих або правила роботи з гіперактивними дітьми

1.     Працювати з дитиною на початку дня, а не увечері.

2.     Зменшити робоче навантаження  дитини.

3.     Організовувати роботу з дитиною за короткими, але частими періодами, у перервах використовувати фізхвилинки.

4.     Бути емоційним, експресивним педагогом.

5.     Понизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати у дитини відчуття успіху.

6.     Посадити дитину під час занять поряд з дорослим.

7.     Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, погладжування).

8.     Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.

9.     Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

10. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

11. Заохочувати дитину відразу, не відкладаючи на майбутнє.

12. Надавати дитині можливість вибору.

13. Залишатися спокійним. Немає холоднокровності – немає переваги.

Шпаргалка для дорослих або правила роботи з тривожними дітьми

1.     Уникайте змагань і  будь-яких видів робіт, що враховують швидкість виконання завдання.

2.     Не порівнюйте дитину з іншими.

3.     Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4.     Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте прикладом для дитині.

5.     Частіше звертайтеся до дитини по імені.

6.     Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

7.     Будьте послідовні у вихованні дитини.

8.     Прагніть робити дитині якомога менше зауважень.

9.     Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.

10. Не принижуйте дитину, караючи ії.

Поради в  роботі класного керівника з батьками дитини  девіантної поведінки

         Причини відхилень в поведінці дитини виникають як результат політичної, соціально-економічної і екологічної нестабільності суспільства, посилення впливу псевдокультури, змін в змісті ціннісних орієнтацій дітей і підлітків, несприятливих сімейно-побутових відносин, відсутність контролю за поведінкою, надмірній зайнятості батьків, епідемії розлучень.

Виховно-профілактична робота класного керівника може бути побудована на постійній підтримці і стимулюванні позитивної поведінки дитини і зведення до мінімуму попереджувально-каральних заходів у відповідь на різні форми поведінки, що відхиляється від норм.

         У організації виховної роботи з важкими дітьми велику роль грає індивідуальна робота з батьками. Успішна робота з сім'ями учнів обов'язково припускає особисті контакти батьків з вчителем, індивідуальну роботу з сім'ями. Не все можна і потрібно широко обговорювати на батьківських зборах, але про багато що можна поговорити в бесіді віч-на-віч. Між вчителем і батьками повинні встановитися добрі, довірчі відносини.

Добре, коли кожен з батьків відчуває у вчителеві людину, яка так само, як і він, зацікавлену в тому, щоб дитина виросла доброю, розумною, такою, що знає, щоб розкрилися всі його можливості.  

Індивідуальні бесіди вчителя з батьками важких дітей, консультації допомагають встановити безпосередній контакт з кожним членом сім'ї що вчаться, добитися більшого взаєморозуміння  в пошуку шляхів сумісного впливу на дитину. Щоб бесіди класного керівника досягали цілі, а його слова сприймалися як керівництво у вихованні дітей, треба не тільки вчасно дати потрібну раду батькам і підказати, як його виконати, не тільки знайти правильну форму спілкування під час бесіди, але і заздалегідь продумати її проведенні, передбачити для бесіди час і місце.

Практика показує, що розмовляти з батьками треба, не поспішаючи. Краще це робити після уроків, коли в класі немає дітей, коли вся обстановка розташовує до бесіди. І розмову починати (якщо він буде і не зовсім приємним) з позитивних моментів. Розповідаючи батькам про ситуацію, причиною їх виклику, що послужила, в школу, попросити батьків порадити, що, на їх думку, повинен зробити вчитель, як краще поступити, а потім дати раду батькам. У такій бесіді природно виникає питання про повторну зустріч для того, щоб з'ясувати, як допомагають прийняті спільно заходи, знову намітити шляхи подальшої роботи. Так поступово, діючи весь час разом з батьками, слід знімати негативні моменти в поведінці або навчанні дитини.

Вчитель зобов'язаний допомогти батькам розкрити можливості їх важкої дитини, його позитивні риси, переконати в необхідності спиратися саме на них. При цьому вчитель прагне не зловживати численними вказівками, а говорити просто, доступно, переконливо, завжди з відчуттям турботи про дитину. Зауваження, що зачіпають самолюбність, постійні  скарги на дитину, зосередження уваги на його недоліках – цим можна лише відштовхнути від себе батьків, а значить і віддалити виконання бажаної мети.

Пісочна терапія

Замкнені в собі, сором"язливі діти

Діагностичний напрямок (методики)

Методики вивчення особливостей нервової системи
Методика "Вивчення властивостей нервової системи"
Визначення властивостей нервової системи за психомоторними показниками (теппінг-тест)
Методика "Прогноз" (оцінка рівня нервово-психічної стійкості за В. Бодровим)

Методики вивчення і оцінки особливостей пам'яті
Визначення опосередкованого запам'ятовування за методикою Л. Виготського
Визначення продуктивності запам'ятовування за методикою О. Лурії "Піктограми"
Визначення обсягу оперативної пам'яті за методикою Е. Крепеліна "Рахунок"
Дослідження образної пам'яті
Дослідження логічної та механічної пам'яті

Методики вивчення особливостей уваги
Визначення точності уваги за методикою К. Іванова-Смоленського "Коректурна проба"
Методика "Червоно-чорна таблиця"
Оцінка уваги (методика Мюнстенберга)
Методика визначення рівня уваги й самоконтролю
Визначення обсягу уваги (кількості об'єктів, що сприймаються одночасно)
Визначення особливостей переключення уваги
Методика дослідження концентрації уваги (тест Торндайка)

Методики вивчення і оцінки особливостей мислення
Методика дослідження аналітичності мислення "Числові ряди" Крепеліна
Методика визначення інтелектуальної лабільності
Методика визначення стилю навчання й мислення
Методика визначення стилю мислення А. Харрісона та Р. Бремсона
Дослідження впливу установки на спосіб розв'язання задач

Методики діагностики деяких психічних станів особистості
Методика "Шкала тривожності" Тейлора
Методика дослідження вольової саморегуляції А. Звєрькова та Є. Ейдмана
Міні-мульт
Методика дослідження соціальної адаптованості
Тест "Визначення особистісної адаптованості школярів"
Методика "Самооцінка психічних станів" (за Г. Айзенком)
Опитувальник САН
Вивчення егостанів (методика модифікована та адаптована Г. Партико та Г. Кучерявою)
Визначення показників та форм агресії за методикою А. Басса та А. Дарки (адаптація О. Осницького)
Методика дослідження соціально-психологічної адаптації К. Роджерса - Р. Даймонда
Тест шкільної тривожності Філіпса
Багатошкальний опитувальник дитячої тривожності (БОДТ)
Виявлення схильності до емпатії(за методикою Юсупова)
Діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР) (за
3. Карпенко)
Діагностика емпатії(А. Меграбян, М. Епштейн)
Методика виявлення групи ризику
Дослідження наполегливості
Дослідження імпульсивності (В. Лосєнков)
Методика дослідження вольової організації особистості (А. Хохлов)
Методика визначення ступеня прояву депресії
Шкала депресії (Т. Балашова)
Тест на виявлення суїцидальних намірів (Н. Шавровська, О. Гончаренко, І. Мельникова) 147
Методика виявлення схильності до неадекватної поведінки

Методики вивчення темпераменту особистості
Тест Я. Стреляу
Опитувальник структури темпераменту В. Русалова
Методика РЕ1Ч (Ганс і Сибіла Айзенки)
Визначення типу темпераменту за методикою Г. Айзенка
Анкета вивчення комунікативності

Методики вивчення характеру особистості
Методика дослідження характеру особистості
Самооцінка характеру методом оціночних шкал
Методика визначення самооцінки
Тест "Самооцінка організованості"
Тест "Дізнайся про себе"
Дослідження схильності до ризику (за О. Шмельовим)

Методики вивчення здібностей та інтелекту
Виявлення та оцінка комунікативних та організаторських схильностей (КОС-1)
Таблиці Равена (шкала прогресивних матриць)
Методика визначення загальних розумових здібностей (за Р. Вандерлік)
Методика вивчення рівня невербальної креативності (за П. Торренсом)
Тест інтелекту Р. Кеттелла
Тест "Креативність"
Шкільний тест розумового розвитку (НДІ загальної та педагогічної психології АПН)
Тест "Вивчення рівня пізнавальної активності учнів" (Б. Пашнєв)
Опитувальник особистісної схильності до творчості за Г. Девісом (у редакції Б. Пашнєва)
Модифікований тест Гілфорда на вивчення творчого мислення

Методики вивчення мотиваційної сфери і спрямованості особистості
Методика "Незакінчені речення" (Сакса і Сіднея)
Диференційовано-діагностичний опитувальник інтересів -ДДО (за Є. Клімовим)
Карта інтересів
Типологія особистості та привабливе професійне середовище (за Д. Голландом)
Тест "Структура інтересів і схильностей" (С1С)
Методика вивчення спрямованості особистості "Орієнтовна анкета" (В. Смекала, М. Кучера)
Методика "Самооцінка індивідуальних особливостей" -СЮ (Л. Кабардова)
Методика Л. Йовайши
Методика вивчення професійних намірів старшокласників

Комплексні методики вивчення особистості
Тест Кеттелла (16 КР-опитувальник)
Вивчення акцентуації у підлітків за допомогою методики Леонгарда - Шмішека
Дослідження рівня суб'єктивного контролю (Є. Бажин, Є. Голинкін, А. Еткінд)
Методика визначення труднощів у встановленні контактів В. Бойка
Восьмиколірний тест Люшера

Проективні методики дослідження особистості
Тест "Автопортрет"
Методика "Кінетичний малюнок сім'ї"" (КМС)
Методика виявлення індивідуально-типологічних розбіжностей "Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур"
Методика "Дім - Дерево - Людина" (американський психолог Дж. Бак)
Тест "Неіснуюча тварина"
Тест руки
Тест "Малюнок дерева"

Методики виявлення та оцінки міжособистісних взаємин в колективі та сім'ї
Діагностика міжособистісних взаємин Т. Лірі
Дослідження міжособистісних стосунків за методикою В. Стефансона "О-сортування"
Методика типового реагування на конфліктні ситуації К. Томаса
Вивчення статусу особистості в колективі (метод соціометрії)
Методика визначення згуртованості класу
"Скільки голів, стільки думок"
Методика дослідження міжособистісних взаємин дітей у сім'ї "Казки Дюса (Десперт)"
Тест "Психологічна сумісність"
Оцінка психологічного клімату в колективі
Методика визначення міжособистісних стосунків школяра (за Рене Жилем)
Опитувальник суб'єктивного ставлення школяра до діяльності, самого себе та оточуючих (ССДСО) (автор - О. Афанасьєв)

Методики вивчення мотивації навчання
Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації в адаптації Н. Лусканової (модифікована)
Тест суб'єктивної локалізації контролю (СЛК)
Методика вивчення мотивів навчальної діяльності учнів (Б. Пашнєв)
Опитувальник "Автономність - залежність особистості у навчальній діяльності" (Г. Пригніна)
Тест "Виявлення домінуючого мотиву навчання"